ДІТВО́РА, РИ,
Дітво́ра, ри, ж. соб. Дѣти, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 392.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДІ́ТИ, ТЕ́Й, →← ДІТВА́ЧЧЯ, ЧЯ,